Як відновити міську тканину, уражену магістралями?

Поділитися:
Без категоріїДослідженняДумкаІнноваціїІнструкціяСвіт

Щільний центр міста, наповнений різноманітними послугами та бізнесом – та розрізаний масивною магістраллю на естакаді. Знайомо? Цей сюжет надто вже поширений в багатьох американських містах – пише Вільям Фултон, американський письменник, містобудувальник і політик. «Майже в кожному міському районі, де б я не жив, транспортний «шрам» простягається по всій місцевості і ускладнює рух пішоходів», – згадує він. Ці «шрами» вказують на несправедливість проведення політики «зверху вниз», наслідки якої продовжують турбувати суспільство і сьогодні, навіть коли губернатори міст намагаються виправити ці дефекти минулого та ліквідувати їх негативні впливи.

“Шрам” внутрішнього кільця міста Рочестер, Нью Йорк

«Гірка правда полягає в тому, що навіть попри те, що ці магістралі руйнували та розділяли квартали, водночас вони забезпечували зв’язок з історичним серцем міста та іншими точками притягнення у центральній частині міста, що боролись за існування в поствоєнний час ери передмість. І в останні роки вони, ймовірно, посприяли відродженню міських районів, за рахунок того, що надали їх мешканцям можливість легкого доїзду до приміських бізнес-центрів, а також надали покупцям легкий доступ до інфраструктури в історичному центрі міста.»

План “переосмислення” внутрішнього кільця міста Рочестер, Нью Йорк

Сучасне “Велике переосмислення” автомобільних доріг – це можливість оскаржити припущення та знайти творчі способи відшкодування збитків та загоєння «шрамів», не жертвуючи мобільністю. По всій країні міста шукають шляхи, щоб замінити підняті автостради бульварами, або ж побудувати пішохідну зону над магістраллю (яка створює цінну державну та приватну нерухомість, хоча все ще є основним джерелом забруднення повітря) та зменшити кількість з’їздів на автомагістраль, при збереженні потоку транспорту.

Бульвар Ембаркадеро вздовж водної смуги Сан Франциско

“Золотим стандартом” подібного лікування-переосмислення простору можна назвати Ембаркадеро в Сан Франциско. Ця дорога більше сторіччя поєднувала історичний центр міста з міським портом, простягаючись вздовж водної смуги. В 1950х роках, коли активність перемістилась від міського порту за міст в Окленд, тут побудували автостраду на естакаді. Саме вона стала полем боя першої в США “битви проти автостради” – і зрештою повний маршрут магістралі так і не був завершений (за задумкою, магістраль мала з’єднувати мости Bay та Golden Gates). Після того, як в 1989 році існуючу ділянку зруйнував землетрус, постало питання в перебудові Ембаркадеро – і саме тоді було прийняте рішення відбудувати цю вулицю не як автомагістраль, а як прекрасний бульвар. І бульвар вдихнув життя в цей район, а також поєднав Паромний термінал з Ринковою вулицею, додавши терміналу (як важливому транспортному вузлу) ще й торгівельної активності.

В наведеному випадку рух автомобілей було перетрасовано на паралельні вулиці. Проте періодично виникають рішення, що дозволяють при лікуванні “шрамів” від автострад уникнути жертв з боку мобільності і зберегти функцію магістралі як важливого сполучення. Щоправда, фінансування подібних рішень дорожче – але це та ціна яку містам доводиться платити за подібні рани, аби налагодити соціальне життя і “зашити” тканину міста.

Парк Клайда Уоррена в Даласі, джерело: HR&A Advisors.

Прикладом цього альтернативного підходу можна назвати парк Клайда Уоррена в Даласі. Він завдячує своїй появі тому факту, що магістраль, яку потрібно було оминути, не піднята, а навпаки – опущена. Тому була змога збудувати над нею пішохідну надбудову (англ. термін -“cap”, “шапка”): довгий парк шириною в три квартали в історичному серці міста Даллас. Парк так само зажив своїм життям – став активним центром не лише для малого бізнесу, а й публічним простором, насиченим культурним життям. В місті навіть з’явилась окрема громадська організація що відповідає за організацію різноманітних заходів у парку. Цю ідею профінансували різні міські та державні організації, проте половину фінансування склали приватні пожертви від мешканців. Власне, парк названо на честь сина найбільшого мецената проєкту – білліонера Келсі Уоррена (він вклав в проєкт 10 міліонів $).

«Загоєння міських шрамів та відновлення міського середовища має високу ціну – і при цьому не завжди розширює пропускну здатність автостради, а це ж, як правило, є головним фактором фінансування штатів і федеральних транспортних перевезень», – говорить Фултон, але такі успішні приклади, як парк Клайда Уоррена в Даласі та бульвар Ембаркадеро у Сан-Франциско показують, що способи загоєння шрамів справді допомагають місту вдихнути життя і нові змісти в цілі райони.

Джерело: Repairing the Urban Fabric Ruined by Highways

Більше історій автострад США, які наразі переосмислюють в публічні простори чи надбудови, можна подивитись тут: Freeways without futures

Підготували: Віталій Терещук, Оксана Мирошниченко

Сподобалось?

Підтримати
Опубліковано: 25.02.2021

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/up300079/pro-mobility.org/www/wp-content/themes/promobilnist/single.php on line 90

0 комментар(і/ів):

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ми використовуємо файли cookie для аналітики та вдосконалення нашого сайту. Ви погоджуєтеся на використання наших файлів cookie, закриваючи це вікно повідомлення або продовжуючи використовувати наш сайт. Щоб дізнатися більше, перегляньте нашу оновлену Політику конфіденційності.

Прийняти