Київ дотаціями підштовхує людей до купівлі автомобіля: ми порахували, скільки коштує поїздка в столиці

Підвищення тарифу на проїзд у комунальному громадському транспорті стало топ-новиною останніх тижнів. Кияни пишуть петиції про комплексний підхід до вирішення проблеми, а приватні перевізники, ймовірно, підраховують потенційний прибуток.

У попередньому матеріалі ми порахували, хто виграє від підвищення тарифу “Київпастрансу” до 30 грн . Висновок був достатньо невтішний — більше прибутку отримають приватні перевізники, а не місто. При цьому якість послуг у приватних перевізників викликає питання — автопарк не оновлюється, немає можливості відстежувати транспорт через GPS, є багато питань до можливості оплати та того, скільки сплачується податків з оплати проїзду у приватних перевізників.

Цього разу ми вирішили поглянути на цю ж реформу, але вже з іншого боку — з боку гаманця звичайного киянина. І виявилося, ми знайшли те, чого від тарифної реформи зазвичай не очікуєш.

Найдешевший спосіб пересуватися Києвом — це не громадський транспорт. Це електромобіль, заряджений удома. Поїздка на вісім кілометрів електромобілем коштує близько 6 гривень. Громадським транспортом та сама поїздка дорожча вже зараз: вона коштує близько 12 гривень, а після підвищення тарифу з 15 липня коштуватиме близько 45. І це ще не все: за кожну поїздку на електромобілі держава доплачує навіть більше, ніж платить сам водій.

Можливо, це звучить як перебільшення. Але ми провели детальний розрахунок, з формулами і джерелами. Усі цифри — актуальні станом на червень 2026 року.

Скільки коштує одна поїздка

Візьмемо середньостатистичного киянина і його типову поїздку. Відстань — 8 км в один бік (приблизна довжина типової поїздки по місту). За робочий місяць, який в середньому триває 22 дні, людина з офлайн-зайнятістю робить хоча б дві поїздки на день. Разом 44 поїздки і близько 352 км пробігу. При цьому уявімо, що крім роботи ця людина нікуди не їздить.

Тепер порахуємо, у скільки їй обходиться ця поїздка чотирма способами.

Громадський транспорт. Зараз разовий квиток коштує 8 грн, але з 15 липня зросте до 30. Середньостатистична поїздка містом складається з 1,5 поїздок (коефіцієнт пересадок для Києва за транспортною моделлю міста). Хто живе біля прямого маршруту, платитиме 30. Хто має пересадку — 60 за квиток на 90 хвилин. Тобто поїздка коштуватиме в середньому 45 грн, а не 30.

Бензинове авто. Міська витрата в режимі коротких поїздок, холодних запусків і заторів – близько 10 л/100 км. А-95 наразі коштує близько 76 грн/л. Вартість поїздки: 8 км × 10 / 100 × 76 ≈ 61 грн лише на пальне.

Електромобіль із публічної зарядки. Витрата — близько 17 кВт·год/100 км, публічна швидка зарядка — 19-23 грн/кВт·год. Вартість поїздки: 8 × 17 / 100 × 21 ≈ 30 грн — як разовий квиток у транспорті у майбутньому.

Електромобіль, заряджений удома. Та сама витрата, але побутовий тариф — 4,32 грн/кВт·год. Вартість поїздки: 8 × 17 / 100 × 4,32 ≈ 6 грн.

Для більшої наочності зберемо усі дані в таблицю (тариф на громадський транспорт вказаний саме після підвищення з 15 липня), з кишені, без амортизації авто й без паркування:

Зверніть увагу на нижній рядок. Заряджений удома електромобіль возить свого власника за 259 грн на місяць. Це у 7,5 разів дешевше, ніж коштуватимуть ті самі поїздки на громадському транспорті після підвищення і вдесятеро дешевше за бензин. А тепер розглянемо звідки береться ця цифра і хто за неї платить.

Дотація перша: електрика вдома

Побутовий тариф на електроенергію складає 4,32 грн/кВт·год. Він зафіксований урядом щонайменше до 31 жовтня 2026 року. Ринкова ціна, за якою електроенергію купує промисловість, — понад 10 грн/кВт·год. Різницю покривають державні “Енергоатом” і “Укргідроенерго”: торік на це пішло близько 160 млрд грн, на 2026 рік закладено понад 260 млрд грн.

Тобто кожен кіловат, спожитий удома, держава дотує приблизно на 5,7 грн. У звичайному житті це дотація на холодильник і чайник, тому вона має соціальний сенс. Але та сама розетка вночі заряджає автомобіль.

Порахуймо. За місяць електромобіль із нашого прикладу бере з мережі 352 × 17 / 100 ≈ 60 кВт·год. Власник платить за них 259 грн. А держава доплачує до них 60 × 5,7 ≈ 340 грн — більше, ніж платить сам водій. За ринковою ціною ця енергія коштувала б близько 600 грн, але власник платить лише 259. Решту тихо покриває бюджет.

Ніхто не ухвалював рішення “дотуймо електромобілі”. Просто низький побутовий тариф зробив домашню зарядку авто одним із найдешевших способів витрачати енергію в країні. Публічна зарядка за 21 грн показує, скільки ця енергія коштує без дотації: поїздка після неї коштує вже не 6 грн, а 30.

До речі, ще донедавна держава доплачувала і за бензин — напряму. Програма “Національний кешбек” повертала за пальне до 500 грн на місяць; її згорнули 31 травня 2026 року. Зараз ця дотація вже не діє, але про неї варто пам’ятати, адже навіть минулого місяця держава частково покривала витрати на заправлений бак рядового автомобіліста.

Дотація друга: паркування

З 27 квітня 2026 року Київ оновив тарифи на паркування і запустив пільгові місячні абонементи для тих, хто офіційно платить податки. Універсальний абонемент на всі зони — 1 499 грн, центр — 999 грн, спальні райони — 299 грн на місяць.

Але головне питання — не скільки коштує абонемент, а скільки водіїв узагалі за паркування платять. Розділимо їх на три групи.

Перший — платить по годинах. Залишає авто в центрі й платить повний тариф — 30-40 грн/год. Загалом виходить до 5 000-7 000 грн на місяць за робочі дні. Це єдина група, яка віддає за місце щось близьке до його реальної вартості. Дотації тут майже немає.

Другий — бере абонемент. Підписка на паркування на все місто коштує 1 499 грн замість тих самих 5 000-7 000 по годинах лише за центр. Місто саме називає це знижкою до 90%. Знижка — це інша назва дотації: бюджет свідомо недоотримує цю різницю.

Третій — не платить нічого. Паркується на вулиці, у дворі, на газоні чи тротуарі в зоні, де плату не запроваджено. І таких у Києві — переважна більшість. Він отримує місце безкоштовно, тобто дотація для нього — повна вартість цього місця. Навіть за найскромнішим міським прайсом (299 грн за спальний район) це майже 300 грн на місяць подарованого простору, а за вартістю землі в центрі — значно більше.

Ось чому безкоштовне паркування — найбільша і найпоширеніша дотація автомобілю. Абонемент, принаймні до недавнього запровадження пільгового варіанту, оформлювали одиниці. А безкоштовне місце під авто отримує майже кожен водій щодня, і навіть не сприймає це як пільгу. Місто роздає дефіцитну землю під зберігання приватних авто і не бере за це нічого.

Порівняймо щомісячний рахунок для двох типів водіїв — того, хто не платить за паркування (більшість), і того, хто оформив підписку на все місто:

Більшість водіїв — у лівій колонці: за паркувальне місце вони не платять нічого. Реальний щоденний вибір киянина з електромобілем — це 259 грн на місяць проти 1 980 за громадський транспорт. І зверху держава доплачує ще близько 340 грн за електрику.

А хто платить повну ціну

Тепер про того, кого реформа справді зачепила. Це пасажир громадського транспорту, який платить за квиток.

Йому з 15 липня піднімуть разову поїздку з 8 до 30 грн, а поїздку з пересадкою — до 60. Жодного кешбеку, жодного абонемента зі знижкою 90%, жодної дотованої розетки. Просто платитиме майже вчетверо більше, ніж сьогодні.

У попередньому тексті ми з’ясували, що близько 57% поїздок “Київпастрансом” — пільгові, безкоштовні. Підвищення тарифу не торкнеться пільговика — він і далі їхатиме безкоштовно. Воно вдарить рівно по тому, хто платить. А це здебільшого працююча людина, яка щодня їздить на роботу. Та сама, що не має ні електромобіля, ні власного паркомісця з розеткою.

Передмістя: подвійний тариф

Найгірше тим, хто живе в передмісті й чесно їздить громадським транспортом. Тут проблема не лише в ціні, а в тому, що Київ так і не запровадив єдиного зонального проїзного.

У Варшаві мешканець передмістя купує один проїзний на Зону 1+2 і їздить ним і приміським потягом, і міським транспортом. У Києві мешканець Ірпеня, Броварів чи Вишневого платить двічі: спершу за приміську маршрутку або електричку, потім — за квиток у Києві.

Приміські тарифи теж зросли (на 15-50% за останній рік):

Мешканець Ірпеня витрачає на дорогу маршруткою та громадським транспортом у Києві понад 5 000 грн на місяць. Електричкою буде трохи дешевше, однак часто до неї проблематично дістатися, вона є нерегулярною, а в години пік занадто переповнена. Той самий шлях електромобілем обходитиметься лише в декілька сотень гривень дотованої електрики. Систему побудовано так, що людину з передмістя вона виштовхує в авто найжорсткіше.

Хто живе за містом: хто кого субсидує

Доведемо думку до кінця. Візьмемо людину, яка живе за Києвом і щодня їздить на роботу в місто, скажімо, 25 км в один бік. У неї два варіанти, і дотації в них діаметрально різні.

Варіант перший: електромобіль, нічна зарядка, безкоштовне паркування. Побутовий тариф — 4,32 грн/кВт·год. За місяць пробігу (близько 1 100 км) авто бере з мережі 187 кВт·год, і власник платить за них близько 800 грн. Це все, що він витрачає. А тепер — що за нього доплачують. Електрику держава дотує приблизно на 5,7 за кіловат. Це близько 1 060 грн на місяць. Паркувальне місце в Києві він займає безкоштовно, хоча місто саме оцінило його у 300-1 500 грн на місяць. В сумі за електромобіль держава та місто доплачують 1 400-2 600 грн на місяць, тоді як власник платить близько 800. Дотація в кілька разів більша за власні витрати водія.

Варіант другий: громадський транспорт, приміська маршрутка плюс 1,5 пересадки в місті. Приміська маршрутка — це 80 грн в один бік для мешкання Ірпеня, що складає 3 520 грн на місяць. Київська частина маршруту після 15 липня коштуватиме близько 1 980 грн. Разом 5 500 грн на місяць з власної кишені. Скільки за нього доплачують? На маршрутці — нічого, це приватний перевізник без жодних міських субсидій. На київській частині — пасажир дотується приблизно на 930 грн на місяць. 

Той, хто чесно їздить громадським транспортом, платитиме із власної кишені всемеро більше, а дотацій отримуватиме в рази менше. А той, хто пересяде на електромобіль і паркуватимеься безкоштовно, платитиме найменше й отримає найбільшу дотацію з усіх пасажирів у місті.

Якщо рахувати повну вартість авто

Чесно буде сказати й протилежне. Поки що ми рахували лише пальне й електрику — те, що водій платить “на ходу”. Але авто коштує дорожче за заправку свого баку.

Якщо додати амортизацію, страховку, обслуговування й шини (грубо близько 5 грн/км для середнього авто — це галузева оцінка, а не точна цифра), картина за місяць виглядає так:

Повна вартість володіння електромобілем може бути й вищою за оцінку — нові електромобілі дорожчі, тож амортизація більша. Але навіть так видно головне: рішення “на ходу” людина ухвалює, зважаючи на найближчі витрати. Машина вже куплена, страховка вже сплачена. А коли треба вирішити “їхати зараз автобусом за 45 чи своїм електромобілем за 6” — вибір очевидний. Саме маржинальна ціна керує щоденною поведінкою, і саме її держава зробила мінімальною для авто.

Місто платить за те, щоб ви сіли за кермо

Складемо дотації разом. Домашня зарядка — держава доплачує близько 340 грн на місяць за енергію. Паркування — більшість водіїв не платять за місце нічого, а ті, хто купують абонемент, мають знижку до 90%. В обох випадках місто дарує дефіцитну землю. А ще донедавна був і прямий кешбек на пальне — до 500 грн на місяць.

Київ і держава здешевлюють автомобіль — найдорожчий для міста спосіб пересування, той, що створює затори і забирає все більше міського простору під рух і парковки. І водночас столиця робить дорожчим громадський транспорт, яким місто возить більшість людей.

Є ще один шар, найменш очевидний. Дотація на домашню зарядку виглядає “зеленою” і соціальною. Насправді вона регресивна. Щоб нею скористатися, треба мати електромобіль (це дорого) і власне паркомісце з розеткою — будинок або куплене місце (це теж дорого). Дотацію, яку оплачує дефіцит “Енергоатома” на 260 млрд грн (а отже, уся економіка), отримує здебільшого заможніше домогосподарство. А пасажир автобуса, статистично бідніший, оплачує свою поїздку повністю — 45 грн.

І все це підштовхує людину до одного рішення — купити авто і сісти за кермо. Місто здешевлює найдорожчий для себе спосіб пересування, а потім витрачає бюджет на нові розв’язки, щоб розгребти затори, які саме й оплатило. На автобус, яким їздить більшість, грошей чомусь не знаходиться.

Методологія і джерела

Розрахунки виконані авторами тексту і відтворювані за відкритими даними.

Припущення моделі:

• середня поїздка 8 км в один бік; 22 робочі дні, 2 поїздки на день (352 км/міс);
• міська витрата бензинового авто 10 л/100 км, електромобіля – 17 кВт·год/100 км;
• паркування – підписка на все місто 1 499 грн/міс або 0 для тих, хто паркується безкоштовно; повна вартість володіння ~5 грн/км (галузева оцінка);
• тариф на громадський транспорт 30 грн – після підвищення з 15 липня 2026 (зараз 8 грн).

Сценарій передмістя: 25 км в один бік (~1 100 км/міс), приміська маршрутка Ірпінь — Київ 80 грн.

Ціни й тарифи:

• ціни на пальне — index.minfin.com.ua (А-95 ~76 грн/л, дизель ~87 грн/л, станом на 5.06.2026);
• побутовий тариф на електроенергію 4,32 грн/кВт·год – постанова КМУ, чинна до 31.10.2026; ринкова ціна та обсяг покриття різниці “Енергоатомом” і “Укргідроенерго” (~260 млрд грн на 2026) – engage.org.ua за даними галузі;
• публічна зарядка 19-23 грн/кВт·год – оператори TOKA, YASNO;
• паркувальні тарифи й пільгові абонементи – КМДА / kyivcity.gov.ua; коефіцієнт пересадок 1,5 – транспортна модель Києва;
• кешбек на пальне (до 500 грн/міс, завершено 31.05.2026) – news.dtkt.ua;
• приміські тарифи – дані перевізників, червень 2026;
• частка пільгових поїздок 57% та собівартість поїздки КПТ (операційна 25,1 грн, повне економічне відшкодування 44,14 грн) — звіт з управління КП “Київпастранс” за 2025 р. і попередній матеріал ПроМобільність.