Чому у Києва немає проблем з громадським транспортом? Відповідаємо

Приводом для написання цієї замітки стало повідомлення Сергія Пасюти про те, що згідно опублікованої на ProZorro закупівлі, в КМДА вирішили купити 17 новеньких седанів за 20 мільйонів гривень. “Не тролейбус же купувати!” – додав в кінці Сергій. Будь ласка, припиніть дивуватися чи тим більше обурюватися, коли Київ замість кількох тролейбусів купляє комфортні чи то седани, чи то паркетники для своїх слуг менеджерів. Ймовірно, невдовзі вони почнуть купувати преміум автівки (за гроші платників податків). І тут зовсім нічого дивного немає. Мають місце декілька факторів, які ми коротко з вами розглянемо.

По-перше, міська бюрократія природно розрахована на те, що вирішуються тільки ті проблеми, що визнані ОФІЦІЙНО. Скажіть, чи бачили ви документ, що мав би всі необхідні атрибути (дату, підписанта, штамп), де було б зазначено, що у Києва є які-небудь проблеми з транспортною системою? Можливо, ви бачили в цьому документі, що ми на NN% перевищуємо гранично допустимо показники і у звʼязку з цим у Києві оголошено надзвичайний стан? Ні? Ми також не бачили. І хоча транспортну систему міста Києва неважко виміряти, користуючись наявними і доступними джерелами даних, ми не бачимо ознак, що це робиться, принаймні для публічної демонстрації.

Державні будівельні норми також підігрують міським слугам менеджерам: у головного містобудівного ДБН країни, Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій, є тільки один пункт, який можна притягнути за вуха до вимог щодо якості роботи транспортної системи міста, а саме:

“10.3.2 Витрати часу у містах на пересування мешканців (незалежно від їх фізичних особ­ливостей) громадським транспортом від місць проживання до місць прикладання праці для 90% осіб (в один кінець) як правило, не повинні перевищувати:

– в містах з населенням понад 800 тис. осіб – 45 хв; – від 500 тис. до 800 тис. осіб – 40 хв;

– від 250 тис. до 500 тис. осіб – 35 хв;

– від 50 тис. до 250 тис. осіб – З0 хв;

– у малих містах до 50 тис. осіб та в межах об’єднаних територіальних громад (пішохідні маршрути або з використанням транспорту) – 20 хв.”

Проте, як ми писали вище, виміри, скоріше за все, не робляться, принаймні їх результати не публікуються, але якщо вони б й робилися, ДБН не передбачає санкцій за порушення його норм для обʼєктів, що вже функціонують. Та й оце “як правило” – повністю вбиває вимогу в цьому пункті.

По-друге, Київ добре навчився вирішувати проблеми, у тому числі і транспортні, що називається, “на папері”. Міська цільова програма з розвитку транспорту Києва традиційно декларує необхідність десятків мільярдів гривень, при фактично наявних одиницях мільярдів, і те, які треба витрачати на утримання наявної інфраструктури й обслуговування амбіцій міського голови з різних скляних, хвилястих й інших обʼєктів.

По-третє, відсутні (найімовірніше) кількісні оцінки, про які йшла мова у першому пункті, можна було б замінити якісними. Наприклад, це міг би бути зворотний зв’язок від пасажирів і збір вражень самих наших чиновників, що користуються зокрема громадським транспортом. І тут також – промах. З огляду на все, киян влаштовує наш наявний громадський транспорт і ми навіть не думаємо масово закидувати КМДА скаргами про невідповідність: величини рухомого складу, його вигляду, маршруту, інтервалу, поведінки водія тощо. Ми максимально толерантні господарі, що не хочуть турбувати слуг менеджерів такими дрібничками.

Ну і слуги менеджери самі розуміючи дозволені рамки, залюбки НЕ користуються тією системою, якою керують. Вони впевнені користувачі автомобілів і звісно вони хотіли б більше комфорту в них, оскільки в Києві “бувають” затори і в автівці доводиться проводити іноді відчутну частину дня, пересуваючись між нарадами.

Відповідно, для вирішення транспортних проблем, їх для початку треба створити:

• отримати зворотний звʼязок від користувачів; 
• виміряти і визначити документально; 
• перестати миритися з їх наявністю, як і з тим, що ті, хто керує, самі ж не користуються. 

А до того варто терпляче чекати поки слуги менеджери куплятимуть преміум автівки для зручного управління тим, що залишиться від системи громадського транспорту на той момент.

P.S. Що робити пересічному містянину? Як змінити ситуацію? У нас 2 інструменти: вибори і скарги. Першого торкатися не будемо, а от другий щодо громадського транспорту ми використовуємо недостатньо. Закликаємо вас: мали негативний досвід використання громадського транспорту в Києві? Напишіть скаргу на 1551. Маєте негативний досвід кожного дня? Пишіть кожного дня. Обговорюєте поганий громадський транспорт в Києві з родичами чи друзями? Запропонуйте їм також скаржитися на це. Без НЕ толерантного ставлення до проблеми, їх вирішення НЕ буде, як НЕ буде визнано і саму проблему! Крапка.