Чому День без автомобіля не дуже вдала ідея в Україні

День без автомобіля, який відзначають сьогодні в рамках Європейського тижня мобільності, – це чудова європейська ініціатива. Здавалося б, ми як європейці теж повинні проводити подібні заходи. Але на мою думку, у нашій нинішній ситуації ця ідея замість користі принесе шкоду для мобільності. І ось чому.

Навіщо взагалі придумали подібну акцію? Вона з’явилася як частина «м’яких заходів» для розв’язання проблем екології та якості життя в сучасних європейських містах. 

Багато європейців, особливо середнього і старшого віку, дуже люблять автомобілі. Деякі навіть більше ніж ми, українці. «Для німця автомобіль і швидкість – це як для американця револьвер», – з іронією кажуть вони про себе. 

Їхня молодість припала на автомобільний бум, який Європа переживала в 60-80 рр. минулого століття. Батьки таких європейців були завзятими автолюбителями, прищеплювали таку культуру і своїм дітям.

Однак автомобілі зробили наші міста брудними і ​​недоступними, оскільки автомагістралі розривають міську тканину на клапті, між якими маломобільним вкрай людям складно переміщатися. Від цього дуже страждає якість життя.

Тому прискіпливі європейці давно склали два плюс два, у відповідь на автомобілізацію почали розвивати громадський і велосипедний транспорт. Розвиток інфраструктури для громадського транспорту дає більший ефект для ВРП (валовий регіональний продукт), ніж будівництво інфраструктури для особистих автомобілів.

Тому в європейських містах побудовані прекрасні системи громадського та велосипедного транспорту. Але попит на них значно відстає від пропозиції. Іншими словами, багато хто продовжує їздити на автомобілях. Навіть висока вартість паркування не може розв’язувати цю проблему, особливо з урахуванням сильного автомобільного лобі в міських парламентах Європи.

Тому для промоції стійкої мобільності і з’явився День без автомобіля. Ідея в тому, щоб автомобілісти спробували щось інше, ніж користування автомобілем. При чому фокус робиться на тих, хто має гнучкий розум і хотів би економити. Для таких користувачів у Європі є вся необхідна інфраструктура з велодоріжками і громадським транспортом.

А що ж у нас? Виглядає, що ми все ще знаходиться в Європі зразка 1980 року, намагаючись задовольнити зростаючий попит на автомобілекористування. І робимо ми це за допомогою інфраструктури. До повномасштабного розвитку громадського та велосипедного транспорту ми все ще не дійшли, тому інфраструктура або відсутня, або має дуже обмежену пропозицію. 

Громадський транспорт нині працює для наявного пасажиропотоку. Він просто не готовий прийняти додатковий попит навіть від 1/4 київських автомобілів, якщо вони стануть учасниками акції День без автомобіля». На зупинках і в салонах повно людей, які запізнюються на роботу. Автомобілісти ж їхатимуть по вільних дорогах і сміятися над тими, хто «повелися на всю цю нісенітницю».

Що тоді на у такому випадку люди з гнучким розумом скажуть автомобілістам? Після такого Дня без автомобіля більшість тих, хто сумнівався точно стане автомобілецентристом і навіть учасником того автомобільного лобі в міському парламенті, що просуває «важкі заходи». Чи потрібно це нам?

Тому до розвитку громадського та велосипедного транспорту і появи в цих системах резерву провізної здатності не потрібно нам в Україні Днів без автомобіля. Нам це принесе шкоду, а не користь. Або ж перейменуймо День без автомобіля» в День без поїздки на роботу, тобто вихідний.

Не згодні з нами? Напишіть, будь ласка, чому саме.

Дмитро Беспалов спеціально для “Про мобільність”