На жаль, цей розроблений нами в 2017-2018 рр. документ є непублічним з якоїсь причини, тому розповімо, що там всередині і навіщо це було потрібно. Поїхали!
Хоча «і їжаку зрозуміло», що Києву потрібна система контролю паркувального простору, в стандартному циклі будь-якого проєкту необхідно підготувати відповідне обґрунтування. Зазвичай, це відбувається на стадії Техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), яка слідує, як правило, за стадією Концепції.
На стадії ТЕО зазвичай визначаються з предметом, об’єктом, поняттями і розглядають як економічну (іноді, соціальну) доцільність всієї системи в цілому, так і варіантів її виконання зокрема. Так ми і зробили в цій роботі.
Ми проаналізували той «зоопарк» способів оплати за послуги з паркування в Києві, які існували (і все ще існують) на момент проведення дослідження. Їх щось близько 10 або більше: від смс до наворочених окремих застосунків. Але, на жаль, вони не мають доступ до єдиної бази. Чому? Та тому, що бази поки не існує.
Розуміючи, що Автоматизована система контролю оплати паркувального простору (далі – АСКПП) – це потенційно цікавий різним виробникам різного обладнання проєкт, ми бачили великі ризики зовнішнього тиску на себе. Тому в ході розробки ми заручилися підтримкою Реанімаційного пакету реформ (РПР), з якими провели ряд зустрічей, читаючи разом документ, що виходив. Звичайно, нам хотілося б більш широкої дискусії, але це традиційно не вітається в нашій галузі. А шкода.
У роботі ми оцінили існуючі потужності по наявності паркомісць і вказали на те, що їх дуже мало: близько 30 тис., на 800-900 тис. активних автомобілів. Дисбаланс попиту та пропозиції – величезний! Це вимагає окремого вирішення.
У АСКПП ми вказали на те, що для розвитку паркувального простору необхідно розвивати громадський транспорт і зокрема впровадити пропозиції Світового банку по його розвитку. В іншому випадку контроль може породити злобу і агресію з причини відсутності прийнятних альтернатив для особистого автомобіля. Один до одного як з блокіраторами при Черновецькому, пам’ятаєте? Без нормального громадського транспорту контроль паркувального простору не запрацює ніколи!
Ми досліджували ряд протиріч, з якими всі стикаємося щодня. Взявши для прикладу 1 квартал під носом у КМДА (навколо будівлі КМДА: Хрещатик, Богдана Хмельницького, Пушкінська, Прорізна), ми зробили виміри: скільки автомобілів припарковано на вулицях кварталу, скільки паркомісць за документами і скільки виділено розміткою та знаками. І знаєте що? Це три різних числа! При тому перше більше суми другого і третього, якщо мені не зраджує пам’ять. Тоді ми зробили свій варіант схеми організації дорожнього руху на вулицях кварталу, виділивши прийнятні паркомісця. І знаєте що? Ми встановили четверте число, яке, звичайно, було меншим, ніж перше, але тим не менш, воно було більшим, ніж друге або третє. Таку тактику ми пропонували екстраполювати на все місто і пізніше, за Дмитра Давтяна, була створена робоча група з упорядкування схем організації дорожнього руху в центрі Києва. Ця група напрацювала 30 км якісних змін (мова йде про проєкти), але, на жаль, вони були впроваджені лише частково. З усуненням Давтяна активні роботи і зовсім припинились. А шкода.
Покращувати пропозицію паркомісць ми пропонували кластерами. Для цього могли використовуватися транспортні райони з Транспортної моделі Києва. Для цієї роботи, до речі, ми навіть визначили потенційний попит на парковку в кожному з транспортних районів. Окремо для всіх поїздок звідусіль на роботу.
… і для всіх поїздок звідусіль додому.
Таким чином ми отримали попит на парковку. На жаль, для оцінки пропозиції нормальних облаштованих паркувальних місць в кожному з транспортних районів у нас не було бюджету. А шкода – було б цікаво побачити конкретний дисбаланс.
«Чи готові кияни взагалі платити за парковку?» – запитали ми себе і замовили соціологічне дослідження на цю тему. Виявилося, що в основному готові, але дуже мало. Не більше 20 гривень на день, якщо нам не зраджує пам’ять. Це до речі теж ризик, з яким потрібно працювати обережно. Можливо, починати варто з невеликого тарифу, який піднімати поступово.
До речі про тарифи. Ще донедавна вартість парковки встановлювалася за спеціальною методикою, затвердженою Кабміном. Будь-де: в Києві, в Полтаві, в Жмеринці. Привіт нашій колишній і десь поточній централізації. Ми ж радили застосовувати гнучку тарифну політику: стартуємо з базових тарифів, а по мірі зростання попиту на ті чи інші майданчики починаємо підвищувати тариф. Збільшення вартості в одному місці викликає перерозподіл на інші. Там робимо аналогічно. Сенс всіх цих маніпуляцій – щоб на кожному майданчику завжди було 15% вільних місць. До речі, тариф в цьому випадку можна і знижувати при падінні попиту. Тільки для такої роботи потрібно законодавство, технологія і дані. Але ефект при реалізації – фантастичний!
І якщо ми вже про фінанси: надзвичайно важливо відправляти гроші, зібрані за оплату паркування в місті, на цільові витрати, а не розчиняти їх в загальному казані бюджету. Для цього потрібно сформувати спеціальний фонд. За гроші, зібрані за парковку потрібно розвивати велоінфраструктуру і купувати громадський транспорт. Ми мріємо одного разу побачити на вулицях Києва тролейбус, на якому було б гордо написано: «куплений за гроші, зібрані з парковки на вул. Володимирській». Це точно має погасити можливе невдоволення від високої вартості оплати за те, за що раніше платити не вимагали.
Ну і в кінці ми зробили розрахунки окупності системи АСКПП для Києва, побудовані на найпрагматичніших для нас елементах і з тодішньою дивною тарифною сіткою та мінімумом облаштованих паркомісць. Навіть за цих умов термін окупності системи вийшов нижчим за рекомендований (тобто дуже привабливим!) для транспортного планування 5-15 років! Пушка-ракета, одним словом.
Однак, революції поки не відбулося. Хоча ми знаходимося зараз у найціннішому проміжку часу – коли нова (стара) міська влада може собі дозволити робити непопулярні речі для фундаменту майбутніх популярних перемог. Але поки віз і нині там. А шкода.
Але роботою своєю ми пишаємося! Нещодавно зробили ще краще для одного з районів передової Вінниці: з польотами на дроні та багатьма іншими замірами та розрахунками. Але це вже окрема історія, про яку коли-небудь розповімо разом з Агенцією просторового розвитку цього міста.
0 комментар(і/ів):