Мер Лондона Садік Хан написав статтю про важливість безпеки на дорозі, а також про те, які заходи він запроваджує. Цей текст, вочевидь, є політичним, воно й не дивно – Хан звичайно є політиком. У той же час цей текст описує реальні досягнення на дорогах Лондона, і може бути маніфестом не тільки для британського суспільства, але й для нашого контексту. Ми вирішили повністю перекласти цю думку Садіка Хана, тож далі буде його пряма мова:
“Кожні 17 хвилин. Саме з такою регулярністю хтось гине або зазнає серйозних травм унаслідок ДТП на дорогах Великої Британії. Кожна з цих аварій – це серйозний удар як для сімей і друзів, які залишаються оплакувати тих, хто загинув, так і для тих, хто вижив, але чиї травми назавжди змінили їхнє життя. Коли ми говоримо про те, як зробити наші дороги безпечнішими, легко почати витрачати час на пусті балачки та суперечки. Але кожного разу, коли ми це робимо, ми втрачаємо з поля зору головний факт – лише за минулий рік у ДТП загинуло понад 1600 людей. Але ми маємо шанс зменшити цю цифру та запобігти трагедіям.
Розглянемо, наприклад, обмеження швидкості. Нове дослідження, опубліковане Transport for London, показало, що кількість людей, які загинули або отримали серйозні травми на дорогах районів Лондона, знизилася на 34% після запровадження обмеження швидкості у 20 миль/год, а кількість загиблих дітей зменшилася на 75% (з 4 до 1). Це означає менше сімей у жалобі та менше життів, зруйнованих через травми. При цьому проблеми для водіїв, про які говорили перед запровадженням обмежень, не сталися. Незважаючи на те, що стверджують критики, обмеження швидкості до 20 миль/год фактично не зробило поїздки повільнішими, адже час у дорозі здебільшого визначається затримками на перехрестях, а не швидкістю руху. Дороги з таким обмеженням швидкості не лише безпечніші, але й тихіші, що заохочує більше людей ходити пішки чи їздити на велосипеді. Ті, хто все ж таки їздить на авто, потрапляють у ДТП рідше та платять менше за страховку. Не дивно, що мешканці переважно підтримують зниження швидкості у власних громадах; понад три чверті вважають, що 20 миль/год — правильна швидкість для їхнього району.
Наш досвід не унікальний. Перший рік дії програми з обмеження швидкості 20 миль/год у Вельсі призвів до того, що на 100 людей менше загинуло або отримало серйозні травми.
Як мер столиці, я завжди підходив до безпеки на дорогах не з позицій ідеології, вірувань чи упереджень, а на основі доказів і того, що буде найкращим для міста. Якщо ми хочемо врятувати життя, ми не можемо зволікати. Саме тому ми впроваджуємо обмеження 20 миль/год на дорогах. Завдяки цим рішенням сьогодні половина вулиць Лондона має обмеження швидкості 20 миль/год. Ми створили понад 800 “шкільних вулиць” по всьому місту, скоротивши рівень токсичного забруднення повітря та надавши тисячам дітей безпечніший і здоровіший шлях до школи. Водночас ми збільшили кількість захищених велосипедних маршрутів у п’ять разів, щоб більше лондонців могли впевненіше змінювати чотири колеса на два.
Крок за кроком, вулиця за вулицею ми зробили столицю кращим місцем для пішої, велосипедної та автомобільної подорожі. Стикаючись зі складними проблемами, ми мали мужність знайти власні рішення, коли світ їх не пропонував.
Коли я запровадив зону наднизьких викидів (Ulez), це була перша така програма у світі. Інші міста згодом наслідували наш приклад, але лондонська зона стала найбільшою у світі. У 2024 році, після її розширення, рівень діоксиду азоту біля доріг — токсичного газу, що провокує астму та підвищує ризик раку легенів, — знизився на 27%. З 2019 року, коли програму було запущено, якість повітря покращилася на 99% моніторингових точок по всьому місту. У місті, де забруднене повітря пов’язують із до 4 000 передчасних смертей щороку, Ulez рятує життя.
І справа не лише в Ulez. Ми знали, що вантажівки в п’ять разів частіше потрапляють у ДТП із летальними наслідками порівняно з їхньою часткою у трафіку. Тому в 2021 році ми стали першим місцем у світі, яке запровадило стандарт прямої видимості для вантажівок, змусивши десятки тисяч небезпечних транспортних засобів впровадити заходи безпеки та поліпшити огляд із кабіни. Сьогодні цей стандарт працює: у 2023 році кількість учасників руху, загиблих унаслідок ДТП з вантажівками, скоротилася на 62% у порівнянні з рівнем 2017–2019-х років. ЄС згодом запровадив подібну програму, яка, за прогнозами, врятує тисячі життів по всій Європі.
Коли йдеться про підвищення безпеки на дорогах, наші показники у столиці — одні з найкращих. Але правда в тому, що, попри вражаючий прогрес, досі є занадто багато місць, де вищі обмеження швидкості наражають пішоходів на небезпеку. Ми можемо й повинні робити більше, адже жодна з трагедій на дорогах столиці не є неминучою. Цей основоположний принцип — що навіть одна жертва на дорогах — це забагато — лежить в основі моєї програми «Vision Zero» для Лондона. Реалізуючи її, ми прагнемо повністю ліквідувати випадки загибелі та серйозних травм у транспортній мережі до 2041 року. Але ми не досягнемо успіху, якщо районні ради не зроблять свій внесок.
Більшість районів столиці охоче скористалися можливістю зробити дороги безпечнішими; 21 із них вже запровадили обмеження швидкості 20 миль/год. На жаль, є кілька районів, які досі відмовляються це робити. У цих районах лідери виступають проти зниження швидкості на своїх вулицях. Моє послання цим районам чітке – час діяти. Адже гра в політику з обмеженнями швидкості нічого не дасть — лише призведе до нових травм і смертей.
Щодня я зустрічаю людей, які кажуть, що хочуть ще більшого прогресу у боротьбі за чисте повітря та зниження швидкості на вулицях столиці. Дехто з них — це активісти, які присвятили життя тому, щоб зробити пересування безпечнішим і більш екологічним. Але переважна більшість — це звичайні громадяни: діти, що йдуть додому зі школи; батьки, які їдуть на роботу велосипедом; доглядальники, які прямують до своїх близьких. Їхнє бажання просте: мати свободу жити своїм життям, знаючи, що вони у безпеці. Заради них боротьба за безпечні дороги має продовжуватися”
0 комментар(і/ів):