Що таке стала мобільність? Пояснюємо

Концепція сталої мобільності випливає з необхідності скорочення викидів відпрацьованих газів від автомобільного транспорту у містах. Хоча моторизований транспорт також може вважатись сталим, якщо мова ведеться про такі системи громадського транспорту як трамвай або тролейбуc. Як індивідуальний транспорт можуть використовуватися електромобілі, каршерінг або засоби мікромобільності. Тим більше, відповідно до концепції сталої мобільності, немоторизований транспорт широко заохочується для використання у міських умовах. Тому заходи із розвитку пішохідної та велосипедної інфраструктури неодмінно включаються до планів сталої міської мобільності. 

Міські транспортні системи набувають ознак сталості, коли одночасно виконуються чотири умови:

• відповідають базовим сучасним потребам по переміщенню мешканців міста із забезпеченням всього спектру якості транспортних послуг – від часу у дорозі та точного виконання розкладу руху громадським транспортом до зручності мобільного додатку для заказу таксі;
• можуть задовольняти очікування, які матимуть майбутні покоління;
• мінімізована шкода навколишньому середовищу від транспортних засобів, насамперед, за рівнем шуму та забруднення повітря;

• вони характеризуються можливістю отримання довгострокового соціального та економічного ефекту від впровадження заходів щодо сталої мобільності таких як, інклюзивність транспортної інфраструктури, безпека на дорозі, зменшення витрат часу на очікування у заторі і т.д.

Імплементація сталої мобільності може здійснюватися у широкому діапазоні рішень від муніципалітету до окремого мешканця міста. Якщо адміністрація міста спрямовує зусилля на збільшення інвестицій у громадський транспорт, роблячи його більш привабливим, це говорить про певне бачення перспективи розвитку транспортних послуг та надії щодо залучення більшої кількості користувачів для даного типу пересувань. 

Політика окремих компаній може мати ознаки сталої мобільності. Наприклад, коли для регулярних поїздок “дім-робота” вони сприяють спільному використанню робітниками легкових автомобілів, зменшуючи тим самим кількість транспорту у вулично-дорожній мережі. Однак завжди залишається відкритим питання: чи не призведе це до заповнення звільнених ділянок мережі індивідуальним транспортом інших учасників руху?

Стала мобільність може бути й індивідуальним вибором. Залишаючи власний автомобіль на стоянці типу park and ride та пересаджуючись на велосипед або у громадський транспорт, людина змінює свої звички, тим самим підсвідомо голосує за сталу мобільність як спосіб життя.

Таким чином, тренд щодо сталої мобільності виходить далеко за рамки питання зменшення негативного впливу моторизованого транспорту на довкілля. Також стала мобільність не може розглядатись як окремий напрямок розвитку певного виду міського транспорту. Тільки комплексність запроваджених заходів буде сигналізувати про позитивні зсуви убік сталої мобільності. Це підтверджується багатьма успішними практиками з впровадження сталої мобільності.