Обговорюємо проєкт змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»: думка Івана Черниша

Поділитися:
ДослідженняДумкаІнноваціїІнструкціяСвіт

Наразі у Міністерстві інфраструктури України готують законопроєкт, що здатен змінити якщо не все, то дуже багато у сфері міських перевезень. Із його текстом можна ознайомитися за посиланням. Ми збираємо різні точки зору, щоб сформувати свою та допомогти іншим це зробити. Слово має Іван Черниш, експект у сфері міького транспорту, думку якомо ми надзвичайно поважаємо. Далі його пряма мова:

Я от про цей закон довго думав і прийшов до висновку що це результат остаточної агонії приватних перевезень в Україні.

З одного боку суспільство незадоволено якістю їх послуг, вимагає ліпшої, а з іншого боку вони як не сильно хочуть, так і не сильно можуть забезпечити якісь якісні зміни в умовах роботи на самоокупному тарифі. Так, є УберШатл який показав що можна за великі гроші возити якісно, але це по суті “преміум” сегмент і маси так не поїдуть.

Окрім того, зараз дуже сильно педалюється питання електронних квитків, зі скрипом але це стає реальністю. В той же час електронний квиток повністю несумісний з системою роботи приватних перевізників на сьогодні.

Паралельно в цей час потужні фінансові вливання отримують комунальні перевізники по містам від кредитних установ ЄІБ, ЄБРР, МФК і навіть наших державних Укрексімбанк та ПриватБанк.

І от виходить так що вже в багатьох містах відновлюються комунальні перевезення, поліпшується рух тролейбусів, з’являются автобуси, відбувається перехід на електронні засоби оплати. В таких умовах приватникам взагалі немає чого запропонувати, вони просто на очах втрачають долю в перевезеннях та їх бізнес рушиться.
Покілометрова оплата потрібна в першу чергу їм. Тому що комунальним перевізникам збитки гасять, їх дотують та фінансують, є безліч механизмів, окрім того вони фактично регулюються вручну що дає моживість “по команді” вирішувати будь які питання.

Досвід багатьох міст показує що навіть не маючи значних коштів в бюджеті буквально за декілька років можна купити сотні (!) нових одиниць рухомого складу і перетворити свої КП у лідерів ринку.

В таких умовах приватним перевізникам нічого не залишається, як почати проситись до комунальних дотацій, що і відбувається зараз. І саме зараз вони почали як один говорити про покілометрову оплату. Вони про неї мовчали 20 років, а зараз заговорили.

Але саме головне – закон не дає гарантій що поліпшиться якість послуг. В нас є досвід РФ, в якій є місця де за такими от брутто-контрактами цілком спокійно їздять собі перевантажені пасажирами газелі та пазіки, а міста переходячи на покілометрову оплату повністю закривають тролейбусний рух.

Я досі не можу вирішитись зі своїм ставленням до цього закону, оскільки з одного боку це правильна схема, правильний порядок і навіть комунальні перевезення треба переводити на договірні засади і чітко розділяти відповідальність, щоб транспорт не регулювався “по команді старшого”. А з іншого боку… те як це все пішло в РФ мені не подобається, а імовірність що в нас буде так само значно більше, ніж імовірність що в нас піде як в Польщі.

Наш друг, Іван Черниш, для Про мобільності.

Сподобалось?

Підтримати
Опубліковано: 22.04.2020
громадський транспортЗакон УкраїниІван ЧернишМіністерство інфраструктури Українитранспортна робота

0 комментар(і/ів):

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ми використовуємо файли cookie для аналітики та вдосконалення нашого сайту. Ви погоджуєтеся на використання наших файлів cookie, закриваючи це вікно повідомлення або продовжуючи використовувати наш сайт. Щоб дізнатися більше, перегляньте нашу оновлену Політику конфіденційності.

Прийняти