Андрій Вознюк – Архіпелаг Київ або реінкарнація семи мостів Кенігсберга

Андрій Вознюк на своїй сторінці у Facebook пропонує внести в Стратегію розвитку Києва те, що раніше не пропонувала жодна стратегія розвитку Києва, а саме –  “поступове “закопування” колій в землю”, що є вдалим світовим прикладом

Далі цитуємо хід думок та обґрунтування Андрія.

Розбираючи транспортну статистику та запропоновані #TomTom аналітичні інструменти, згадав про класичну задачу Ейлера “Сім мостів Кенігсберга”.

А потім від Дмитро Беспалов прилетіла стаття стосовно Програми розвитку Києва на 2021-2023 роки…

В очах потемніло, розум затьмарився, а руки потягнулись до клавіатури

Так от, про що хотілось би сказати, чого не передбачає жодна бачена мною стратегія розвитку Києва.

Сьогодні та вчора я публікував дописи стосовно навантаження на мости через річку Дніпро як у Києві, так і в Дніпрі. З ними більш-менш все зрозуміло – люди здавна звикли селитись на берегах рік та інших водойм, щоб, окрім всього, використовувати водні шляхи в якості транспортних потоків.

Потім з’явилось колесо, находились/наїздились стежки та дороги і прийшла черга залізниці.

А чи розглядали ви залізничні колії як ще один рукотворний бар’єр? І не один, а розгалужену мережу. На багатьох ділянках електрифіковану, швидкісну та з дуже інтенсивним рухом і, як наслідок, огороджену та убезпечену.

Спочатку залізниці будувались, переважно, на околицях столиць та великих міст. Але ж ці міста з часом розрослись і Залізничні вокзали поступово стали середмістям…

І якщо Дніпро ділить Київську агломерацію лише на Правий та Лівий береги, то залізничні колії – на цілий архіпелаг, в якому “Центральний острів” (середмістя) оточують ще 4 сателіти (на схемі показаний попит на використання транспортних зв’язків у % в напрямку руху до “Центрального острова” в проміжку з 06:00 до 12:00 за результатами аналізу 7 537 794 поїздок, які відбулись у квітні 2019 року).

І пов’язані вони лише 32 (скоригуйте, якщо я якусь прогавив) траспортними спорудами (шляхопроводами), що в перерахунку на кількість островів не набагато перевищує 4 київські мости та дамбу Київської ГЕС через Дніпро. А якщо взяти до уваги “стежки” у вигляді вулиць Сікорського та Жамбаєва або початок Відрадного проспекту та, переважно, “втомлений їх стан”, то Південний міст в стані перманентного ремонту видається суперсучасною автомагістраллю Цікаво те, що Дніпром в даному випадку можна знехтувати, оскільки залізничні колії так само розділяють місто з півночі на південь, хіба що трохи віддалік від берегової лінії.

Крім того, сукупність шпал, щебеню, рейок та іншого залізяччя, яке ними гасає, окрім переривання транспортних зв’язків створює певну зону відчуження, непридатну для суспільного використання. А якщо ще взяти до уваги вартість землі в центрі столиці… ну, це вже як бонус для моєї пропозиції.

А запропонувати до Стратегії розвитку Києва хотілось би поступове “закопування” колій в землю за, вважаю вдалим, світовим прикладом. Взяти хоча б Барселону або Сеул (див. докладені фото).