Безкоштовний громадський транспорт у Європі — соціальний експеримент, що працює, або лише гра?

Cтолиця Естонії та держава Люксембург були першими, хто спробував обнулити тарифи на проїзд у громадському транспорті. Таллінн зробив це у масштабі міста, а Люксембург взагалі в межах усієї країни. Ще близько 50 міст Європи зробили те саме останнім часом з намірами покращити кліматичні показники та досягти соціальної рівності. В Україні подібний експеримент запровадив Кривий Ріг — проїзд у комунальних трамваях, тролейбусах та автобусах у цьому місті з 2021 року безкоштовний для мешканців міста.

Ідея доволі проста: мешканці отримують безлімітний безкоштовний доступ громадського транспорту для здійснення щоденних поїздок. Це так само як мати доступ до міського парку — ми не платимо за кожну хвилину перебування у парку. Таким є соціальний договір: ми вже сплатили за це власними податками.

Чи працює безкоштовний громадський транспорт?

Люксембург скасував плату за проїзд в межах країни, і це був перший подібний прецедент у світі, чим місцева влада дуже пишається. Вони кажуть, що “започаткували всередині суспільства дискусію щодо осмислення способів пересування”. 

Оцінка результатів експерименту з боку транспортних експертів з Естонії менш поетична, зате містить цифри. І цифри ці не надто обнадійливі. Використання мешканцями Талліна приватного автотранспорту зростає. За 9 років частка поїздок на авто у структурі переміщень збільшилася з 42% до 48%. Тож з позицій сталої міської мобільності експеримент не спрацював, хоча з точки зору соціального захисту певні результати було досягнуто.

Тож наразі навіть прихильники безкоштовного громадського транспорту не бачать у ньому універсального виходу. Аналітики попереджають, що без стратегічного бачення, суттєвих інвестицій у покращення міської зв’язності та якість громадського транспорту впровадження безкоштовного проїзду не призведе до бажаних результатів.

Через війну ми навряд чи зможемо реально оцінити результати впровадження безкоштовного проїзду у Кривому Розі. Але вже зараз цілком наочною є необхідність брати до уваги принципи сталої міської мобільності в процесі повоєнної розбудови українських міст.