Що більше заважає транспорту рухатись – пішоходи чи автомобілі?

Поділитися:
ДослідженняДумкаІнноваціїІнструкціяСвіт

На початку XX століття, відповіддю на зростаючий рівень автомобілів на дорогах міст та забезпечення їм пріорітету в русі було будівництво підземних переходів. 

Київ є лідером серед міст Європи за кількістю підземних переходів, проте для одних вони здаються безпечнішими за наземні, для інших – серйозною перешкодою у пересуванні містом. В своїй повсякденній рутині ми звикли переходити дорогу під землею і навіть не звертаємо уваги на супутні незручності для себе та оточуючих. Особливо критично питання стоїть в центральних частинах міста, де іноді доводиться обходити цілий квартал щоб потрапити на іншу сторону вулиці. 

Одним із таких об’єктів є підземний перехід через бульвар Тараса Шевченка, що навпроти метро Університет.  Цей перехід як і більшість подібного роду переходів має ряд недоліків: 

  1. Його важко назвати сучасним, безбар’єрним та комфортним для користування та проходу до бульвару.  
  2. Людям з травмами, похилого віку, з багажем, велосипедом або дитячим візочком треба докласти чимало зусиль щоб перейти дорогу спускаючись і піднімаючись сходами.
  3. Перехід непридатний для з’їздів навіть дитячого візка, не говорячи вже про проїзд людини на візку. 
  4. Стан сходів та зливної каналізації аварійний або близькі до такого. В дощову або засніжену погоду треба бути вправним, щоб не послизнутися.
  5. Незадовільний зовнішній вигляд переходу: недостатність освітлення та стихійна торгівля, що супроводжується смородом та сміттям. Кожен день з метро до університету і назад курсує чимала кількість студентів, які змушені обходити торгівельні точки з покупцями.

Якщо ж поглянути на досвід європейських країн, наприклад Німеччини, де майже не лишилось підземних переходів: місця з, встановленим колись, підземним переходом облаштовують наземним. Тобто, якщо людина не хоче чекати зелене світло, то йде в підземку, а якщо це не зручно, то рухається по наземному переходу. Але в більшості випадків, коли є вибір між наземним та підземним переходом, перевага завжди буде на боці наземного. Проте в Києві дублювати підземний перехід наземним, місцеві управлінці зовсім не хочуть. 

Щоб зробити місто зручнішим та доступнішим для вразливих груп населення 

Громадські активісти в рамках Бюджету громадської участі, подали проект облаштування наземного переходу, і в ході голосування він набрав достатню кількість голосів для реалізації. Але як зазвичай погляди людей  розділились на тих хто підтримує і тих, хто проти. Серед аргументів “проти” лунали такі тези: “наземні переходи створюють затори”, “місто і так стоїть, а ви ще світлофори для пішохідних переходів хочете ставити”, “там є підземний перехід! вам що, важко спуститись???”. То хто ж насправді виграє або програє від облаштування наземного переходу?  

Одним із способів для встановлення впливу облаштування регульованого наземного переходу на автомобільний потік є мікромоделювання, яке дозволяє в спеціалізованому програмному забезпеченні провести імітацію поведінки учасників руху та на основі розрахункових показників провести порівняння. Такий аналіз потребує проведення обстежень та даних щодо організації руху, інтенсивності руху транспорту та пішоходів, світлофорного регулювання.

Для збору даних була визначена ділянка бульвару Тараса Шевченка, в межах вулиць   Симона Петлюри та Леонтовича на якій волонтери та спеціалісти компанії проводили обстеження.

Після обробки та аналізу отримана інформація була використана для мікромоделювання сценаріїв. Нашою метою було проаналізувати варіанти та знайти оптимальне рішення в якому наземний перехід не створює додаткових заторів для транспорту. 

Для моделювання були обрані такі сценарії:

  • модель сучасного положення з запаркованною смугою ГТ без наземного переходу
  • модель проєктного положення з запаркованною смугою ГТ з наземним переходом
  • модель сучасного положення з вільною смугою ГТ без наземного переходу
  • модель проєктного положення з вільною смугою ГТ з наземним переходом

Для сценарію з регульованим наземним пішохідним переходом, були розраховані цикли світлофорного регулювання по принципу «зеленої хвилі». 

Результати

Після розрахунку сценаріїв, були  отримані наступні порівняльні характеристики руху транспорту:

Моделювання сценарію запаркованої смуги громадського транспорту з переходом і без.
Моделюванням сценарію працюючої смуги громадського транспорту з переходом і без.

Показники руху транспорту покращились майже в 2 рази. Це пов’язано з тим, що транспорт може рухатись трьома смугами замість двух, коли смуга для ГТ була запаркована. А також, через те що автомобілі, які повертають на примикаючі вулиці Коцюбинського, Пирогова, Франка з та на бульвар Тараса Шевченка, за рахунок додаткового світлофорного об’єкту, витрачають значно менше часу на очікувати для перелаштування.

Противники регульованих пішохідних переходів можуть сказати: “І це все через світлофор, який навпаки затримує рух? Не вірю! Не може такого бути!”.

Якщо подивитись на отримані результати, то можна побачити, що результати сценаріїв з трьома смугами руху та світлофорним регулюванням і  без нього, майже не відрізняються, проте результат зі світлофором за показниками є кращим.

Роблячи висновки, можна сказати, що даний регульований наземний перехід позитивно вплине на потік транспорту і збільшить пріоритетність, комфорт і безпеку руху для пішоходів та громадського транспорту. А головною причиною ускладненого руху на бульварі Тараса Шевченка можна назвати ті ж таки автомобілі, якими запаркована крайні праві смуги руху.

Сподобалось?

Підтримати
Опубліковано: 06.12.2019
безпека рухупішохідний перехід

0 комментар(і/ів):

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ми використовуємо файли cookie для аналітики та вдосконалення нашого сайту. Ви погоджуєтеся на використання наших файлів cookie, закриваючи це вікно повідомлення або продовжуючи використовувати наш сайт. Щоб дізнатися більше, перегляньте нашу оновлену Політику конфіденційності.

Прийняти